Позичати слова з іншої мови це абсолютно нормальна практика для будь-якої країни. До прикладу так сталося, що в українській мові не знайшлося відповідника англійському «брекзиту», чи варто й говорити, що слово являється неологізмом, навіть, для англійської мови. Як на мене, у такому випадку не доречно шукати український відповідник, тим паче, що термін безпосередньо не стосується України. 

Та не варто думати, що ми лише вбираємо в себе чужу лексику, та «варваризуємо» рідну мову. Слово «степ», разом із «козак» уже давно є інтернаціоналізмом, а віднедавна, офіційно, компанію йому становитиме борщ. Також не варто забувати, що після Революції Гідності західна преса активно використовувала термін «тітушка» для опису подій, що сталися на майдані, а не заміняли його власними відповідниками.

При описі актуальних подій можуть виникнути як неологізми, так і стати знову популярними колись архаїчні слова, конструкції та діалектні форми. Так, наприклад, стало зі словом «летовище», яке після «Скнилівської трагедії» стало звучати в українських ЗМІ частіше за звичне «аеродром».

 Також існує інша крайність, коли навмисно ігноруються питомі слова та заміняються іншомовними. Хоча однозначно говорити про неправильність цих дій не зовсім коректно, адже якщо слово уже увійшло в українську мову, заборона його використання виглядатиме як прояв безпідставної цензури.